Поради психолога

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ УЧНІВ 5 КЛАСУ

Пам’ятка

Цікавтеся шкільним життям дитини, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте шляхи розв’язання конфліктів.

Повідомте класному керівнику про події, що відбулися в родині та вплинули на психологічний стан дитини.

Обговоріть із класним керівником, практичним психологом зміни в поведінці дитини. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, для цього запропонуйте описати вчителів, визначити їхні особливі риси.

 Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися по допомогу до класного керівника, практичного психолога.

 Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і запитувати про уроки тощо.

 Не послаблюйте одразу контроль за учбовою діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

 Пам’ятайте, що головними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

 Розмовляйте з дитиною про школу у вільний від домашніх справ час:

o запам’ятовуйте імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє;

o використовуйте їх надалі для того, щоб спілкуватися з дитиною на подібні теми.

 Радійте успіхам дитини в школі та висловлюйте занепокоєність, якщо у неї не все вдається.

 Не встановлюйте покарань і заохочень, адже вони можуть зумовити виникнення емоційних проблем у дитини.

 Допомагайте дитині виконувати домашні завдання:

o демонструйте власну зацікавленість змістом домашніх завдань;

o допоможіть дитині з’ясувати запитання щодо виконання домашніх завдань;

o не підказуйте правильні відповіді під час розв’язання домашніх завдань, нехай дитина знайде їх самостійно;

o допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

 З’ясуйте інтереси дитини, а потім встановіть їх зв’язок з навчальними предметами. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книжки: подарувати книжку, на основі якої вибудовано сценарій фільму.

 Поспостерігайте, що дитина робить із задоволенням. Наприклад, танцює, грає у футбол або працює за комп’ютером. Надайте дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.

 Дізнайтеся, як дитина ліпше засвоює матеріал: виконує практичні завдання, спостерігає за кимось (чимось) чи слухає когось? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи свої сильні сторони.

 Дозвольте дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй упевненості в собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля дитини.

 Спілкуйтесь з батьками, чиї діти відчувають труднощі в навчанні. Батьки можуть надати Вам практичні поради та емоційну підтримку.

 Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосовувати знання, які вона здобуває в школі, і в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

 Докладайте значних зусиль для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу вдома, коли в житті дитини відбуваються зміни:

o намагайтеся уникати великих змін чи порушень у домашній атмосфері;

o пам’ятайте, що спокій домашнього життя дасть змогу дитині ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

 Налагодьте добрі стосунки з учителями-«предметниками» дитини: обмінюйтеся інформацією про успіхи дитини вдома та в школі.

7 правил успішного батьківства

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре?

Скористайтеся нашими порадами

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко.
Тому наступне:

Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є гарним, та нереальним варіантом – думайте про компроміс. У чому ви можете поступитися так, щоб можна було б бути впевненим, що дитина виконає те, що ви хочете? Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір
Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.
Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина.
Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне – пам’ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.